Засіб для аплікацій Озокерит хвойний 450 мл

Озокерит хвойний. Засіб для аплікацій.

Озокерит - воскоподібна маса від темно-коричневого до чорного кольору - речовина нафтового походження. Озокерит містить парафін, мінеральні масла, смоли та інші речовини. Термін "озокерит" був вперше запропонований Глокером в 1833 році. Перший хімічний аналіз озокериту справив відомий французький хімік Вальтер в Парижі в 1840 році. Клінічний досвід застосування озокериту свідчить про те, що найбільш сприятливі результати досягаються при лікуванні ним запальних і обмінно-дистрофічних захворювань.

Озокеритові аплікації позитивно впливають на запальні процеси, прискорюють відновні процеси, підвищують імунні показники, нормалізують тонус вегетативної нервової системи, стимулюють кровообіг. Включення аплікацій озокериту в лікувальний комплекс підвищує ефективність курортної терапії при лікуванні патології органів травлення, сечовиділення і обміну речовин. Дія озокериту на організм складається з температурного, механічного та хімічного факторів. Крім того, численні хімічні компоненти озокериту і можливість їх проникнення через шкіру викликають суттєві зміни в загальній реактивності організму. Озокерит має дуже низьку теплопровідність, високу теплоємність і теплоутримуючу здатність. Конвекційна передача тепла в озокерит виражена слабо, тому при нанесенні його на шкіру швидко утворюється шар, температура якого близька до температури шкіри, і передача тепла в організм з верхніх шарів відбувається дуже повільно. Механічний фактор дії озокериту обумовлений його здатністю при застиганні зменшуватися в обсязі на 10-12%, що супроводжується легким здавлюванням підлеглих тканин (компресійна дія). Це сприяє більш глибокому поширенню тепла.

Найбільш виражено компресійна дія озокериту при кругових аплікаціях, коли ділянка тіла охоплюється з усіх боків, наприклад, на кінцівках, при цьому зменшується набряк тканин, бо завдяки потужній термічній обробці поліпшується відтік тканинної рідини і лімфи. Хімічна дія озокериту обумовлена наявністю в ньому біологічно активних речовин (надають естрогеноподібну, ацетилхоліноподібну дію), здатних проникати через неушкоджену шкіру в організм і, вступаючи в гуморальне русло, викликати парасимпатикотоничний ефект. В озокериті містяться також речовини, що володіють антибіотичними властивостями. Встановлено, що озокерит може надавати протизапальну, розсмоктуючу, болезаспокійливу, антисептичну дію, стимулює процеси регенерації.

Показання до застосування озокериту.

• захворювання суглобів і хребта дистрофічного і запального характеру в підгострій або хронічної стадії;
• наслідки пошкодження опорно-рухового апарату;
• захворювання і травми периферичних нервів, спинного мозку;
• захворювання внутрішніх органів (хрон. пневмонія, плеврит, гепатит, холецистит, гастрит, коліт, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки);
• хронічні та підгострі запальні захворювання жіночої статевої сфери, вторинне безпліддя;
• хрон. запальні захворювання вухан, горла, носа;
• хвороби шкіри;
• захворювання периферичних судин кінцівок в початкових стадіях, хрон. тромбофлебіт.

Техніка проведення процедур.

Озокерит нагрівають до необхідної температури в електричних парафінонагрівачах або на водяній бані.

Стерилізацію використаного озокериту проводять нагріванням на водяній бані до температури 100 градусів протягом 10-15 хв.

При повторному використанні озокериту до нього додають 25% речовини, що не був у використанні.

• Нашарування (розплавлений озокерит t 65-70 З наносять на шкіру пензлем);
• Озокеритові ванночки (кінцівку обмазують озокеритом, а потім занурюють у посудину з розплавленим озокеритом при 60-700С;
• Салфетно-аплікаційна (складену в 8-10 шарів марлю, занурюють у розплавлений озокерит t 50-550С, віджимають і накладають на місце впливу, прикривають клейонкою, а потім ковдрою або ватником);
• Кюветно-аплікаційна (розплавлений озокерит шаром товщиною 1,5-2 см заливають в кювети, застиглий озокерит t 48-50 - 540С виймають з кювету на клейонку і разом з нею накладають на ділянки, що підлягають впливу).

Останню методику найбільш часто використовують в практиці.

Озокерит застосовують і для порожнинного лікування у вигляді ректальних і вагінальних тампонів при t 55-600С. Вибір методики лікування визначається формою захворювання, локалізацією процесу, фазою і стадією хвороби. Зазвичай процедури проводять щодня або через день, тривалість процедури від 15 до 30-40 хв., Курс лікування 10-20 процедур. Після процедури слід відпочивати 30 - 40 хв. Повторювати курси лікування можна з проміжками не менше 3-4 міс.

Озокерит можна поєднувати (чергуючи процедури) з гальванізацією або електрофорезом, ультразвуковою терапією, світлолікуванням, масажем, лікувальною фізкультурою, загальними мінеральними ваннами. Проміжки між Озокеритолікуванням і однією з перерахованих процедур повинні бути не менше 1-2 рік. Літнім і дітям озокерит нагрівають до більш низької температури (48-520С); тривалість процедури скорочують до 15-20 хв. У дитячій практиці перевага віддається салфетно-аплікаційну способом (серветки змочують озокеритом t 48-490С і накладають компрес).

Протипоказання.

При гарячкових станах, декомпенсації серцево-судинної системи, гострих і підгострих захворюваннях серця, важких формах, гіпертензії, емфіземи легенів, бронхіальній астмі, дистрофіях, туберкульозі, доброякісних і злоякісних пухлинах, схильності до кровотеч, захворювань крові, при каллезних і схильних до пенетрації виразках шлунка і дванадцятипалої кишки, виразкових ентероколітах, важких захворюваннях печінки, гангренозних формах облітеруючого ендартеріїту, гострих і підгострих тромбофлебітах, тиреотоксикозі, епілепсії, при гнійних процесах в органах малого таза, при вагітності.

Зберігання: за температури не вище + 25С.